Третій день: суша й рослини

(11-12) І Бог сказав: «Нехай земля зростить рослини: … плодові дерева, які продукують на землі плоди …». І стало так. І земля справила рослини: … дерева, що продукують плоди… І Бог побачив, що це добре: Хоча в історії Створення світу багаторазово повторено «і стало так» — текст не зупиняється на цьому, а розповідає як саме стало в світі. І порівнюючи те, що вказано як «слово Бога» з тим як далі «це дійсно стало» — ми бачимо величезні розбіжності! В усі дні крім першого (коли вираз «І настало світло» повністю і в точності повторює зворот «Нехай буде світло» — оскільки на івриті «буде» і «настало» це одне й теж ж дієслово) — опис того, як в світі настало, завжди відрізняється від сказаного в попередньому вірші як повинно було б бути. Це особливо помітно в описі третього дня Творіння, в якому «І Бог сказав: «… плодові дерева, що продукують плоди». А земля виробила дерева, що продукують плоди». Тобто в Божественному плані самі дерева, а не тільки їх плоди, повинні були б бути їстівними — а в результаті їстівними були створені тільки плоди, а не дерева.

Мідраш підкреслює це, кажучи що земля не виконала те, що Бог їй наказав: щоб самі дерева теж були їстівні. І це сутність недосконалості світобудови.

Дерева й плоди — це процес і результат. Неїстівність дерев означає що самі процеси в світі неїстівні, їстівні тільки результати. Ми займаємося дуже багато чим, що нам саме по собі не потрібно, важливий тільки результат. Наприклад, проводимо час в дорозі тільки щоб приїхати в потрібне місце, або працюємо тільки щоб отримувати оплату за це (і після цього «жити на цю зарплату»), і це величезний недолік існуючого порядку речей. Але зовсім інша справа коли ми просто гуляємо — і тоді власне пересування це не «навантаження заради того щоб переміститися в іншу точку», а саме по собі задоволення; або коли роботою є те, що саме по собі є цінним і приносить задоволення, без будь-якого зв’язку з зарплатою.

Проте, продовжує мідраш, в Світі Прийдешнім буде так що дерева теж стануть їстівними. Отже, в описі всіх днів Творіння коли є зазор між тим що Бог наказав і тим що вийшло — то Божественне слово це опис того що буде на наступному етапі, воно вказує на мету куди просувається всесвіт, яким він буде наприкінці часів. А описане те що вийшло — це опис початку шляху. І далі весь процес розвитку світу просувається так, щоб світ став тим, що Бог спочатку задумав.

Ідеальний Прийдешній світ — це зовсім не світ, в якому все добре і в якому немає конфліктів, тому що коли все остаточно добре, то це те ж саме що зупинка всесвіту та смерть. Але світ Прийдешній — це світ в якому процеси так само їстівні, як і результати, коли всі процеси в світі приносять таке ж задоволення як результат до якого процес веде. Коли робота не менш чудова і дає не менше задоволення, ніж результат який за цю роботу отримують.

Зрозуміло, що в нашому світі класичним прикладом такого процесу є сексуальні стосунки — і не випадково, що саме вони призводять до народження нового життя.

При цьому важливо, що хоча світ виник недосконалим — Бог підтвердив, що «це добре». Світ і не повинен був з самого початку бути ідеальним. Світ навмисно створений недосконалим, щоб людина могла поліпшити його, довести до досконалості і через це стати партнером Бога зі створення світу.