Текст Біблії

Проблеми розуміння історії Дерева Пізнання (3:1-24)

Уривок із книги «Біблійна Динаміка»: новий коментар до Тори

(1) Змій же був хитріший за всіх звірів польових, яких Господь Бог створив. І сказав він до жінки: Чи справді сказав Бог: «Не їжте з усякого дерева в саду …»?

(2) І сказала жінка змієві: з плодів дерев Саду ми їмо, (3) Тільки з плодів дерева, яке в середині Саду, сказав Бог: «Не їжте від нього і не торкайтеся його, бо помрете».

(4) І сказав змій до жінки: померти ви не помрете,

(5) Адже знає Бог, що в день, коли ви з’їсте від нього, відкриються очі ваші, і ви будете подібні до Бога, знати добро й зло.

(6) І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно насолода для очей, і пожадане дерево для пізнання; і взяла плодів його, та й їла, і дала також чоловікові своєму з нею, і він їв.

(7) І відкрилися очі в них обох, і дізналися, що голі вони, і зшили листя інжиру, і зробили собі пояси.

(8) І почули голос Господа Бога, що проходить Садом в подуві дня; і сховався Адам і його дружина від Господа Бога серед дерев саду.

(9) І воззвав Господь Бог до Адама, і сказав до нього: де ти?

(10) І сказав він: голос Твій почув я у Саду, і злякався, бо я голий, і сховався.

(11) І сказав Він: хто сказав тобі, що ти голий? Чи не від дерева, про яке Я заповів тобі не їсти від нього, їв ти?

(12) І сказав Адам: жінка, яку Ти дав мені, вона дала мені з дерева, і я їв.

(13) І сказав Господь Бог до жінки: Що це зробила ти? І сказала жінка: Змій спокусив мене, і я їла.

(14) І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти з усієї худоби і з усіх звірів польових; на череві твоєму ти будеш ходити і прах їстимеш всі дні свого життя. (15) І Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між потомством твоїм і потомством її; Воно вражатиме тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

(16) А до жінки сказав: Помножуючи помножу я страждання твої і вагітність твою; в муках народжуватимеш дітей, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

(17) І до Адама сказав Він: за те, що ти послухав голосу дружини твоєї та їв з того дерева, що Я заповів тобі, сказавши: «не їж від нього», — проклята земля для тебе; в муках їстимеш від неї всі дні твого життя. (18) Колючки та терен вродить вона тобі; і ти харчуватимешся травою польовою. (19) У поті лиця ти їстимеш хліб, аж поки не повернешся в землю, бо з неї ти взятий; бо ти прах, і до праху вернешся.

(20) І назвав Адам ім’я жінці своїй Хава (яка оживляє), бо вона була мати всього живого.

(21) І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.

(22) І сказав Господь Бог: Ось став Адам як один з нас в пізнанні добра і зла, і тепер щоб б не простяг він своєї руки, й узяв також від Дерева життя, і їв, і став би жити вічно.

(23) І вислав його Господь Бог з Саду Еденского, щоб обробляв землю, з якої узятий він був.

(24) І вигнав Адама, і поставив на схід від саду Еденського херувимів і вістря меча, що обертається, щоб стерегти дорогу до Дерева Життя. 

Розповідь про Дерево Пізнання Добра і Зла є, безумовно, однією із найбільш чаруючих в історії Створення світу. Ми відчуваємо, що таємниця створення людини прихована саме тут, і що жодними поясненнями, якими б глибокими та важливими вони не були, цю таємницю не вичерпати. Кожен крок, який просуває нас в розумінні цієї історії, важливий, хоча шлях і довгий.

Нижче ми спробуємо відповісти на наступні питання:

(1). Що отримав Адам, з’ївши плід з Дерева Пізнання Добра і Зла? У чому він змінився? Інакше кажучи — що означає «пізнання Добра і Зла»?

(2). Чому Бог заборонив людині поїдання плодів з Дерева Пізнання? Адже Всевишній хоче дати людині можливість просунутися, стати розумнішим, так чому ж це Дерево було заборонено?

(3). Чому Бог вигнав Адама із Саду? Адже якщо проблема була тільки в тому, щоб Адам не їв від Дерева Життя (3:22), то можна було відгородити Адама від цього дерева, але не виганяти його із Саду зовсім?

Спробуємо надати одну із можливих відповідей на ці питання.

 Що придбав Адам, з’ївши плід Дерева Пізнання

Почнемо з першого питання: що людина придбала в результаті куштування плоду Дерева Пізнання — такого, чого не було у неї до цього?

Перша природна відповідь на кшталт «поки Адам не з’їв той плід Дерева Пізнання, він взагалі не знав, що таке добро, і що таке зло» — явно не підходить. Адже саме встановлення Богом заборони людині «від усіх дерев їж, а від цього дерева не їж» — по суті вже є вказівкою на поняття про Добро і Зло, про те, що слід, і чого не слід робити. Більш того, якби людина сама не знала або не розуміла достатньої мірою Добро і Зло, то з неї взагалі не можна було б питати за порушення заборони: як ми не покладаємо відповідальність на дитину в тих питаннях, в яких вона «не розрізняє між хорошим і поганим». Тож якщо комусь дається заповідь, за виконання якої потрібно відповідати, — очевидно, мається на увазі наявність у нього відповідного рівня розуміння та відповідальності. Отже, ми робимо висновок, що людина мала поняття про Добро і Зло ще до куштування плоду з Дерева Пізнання.

Іншою можливою відповіддю на це питання буде припущення, що до історії з Деревом Пізнання людина не мала пристрастей, тобто потягу до Добра і Зла, емоційних прагнень. Іншими словами, могло б здатися, що спочатку Адам був повністю чимось на зразок раціональної лічильної машини, а після з’їдання плода він перетворився на людину з усіма її проблемами та пристрастями.

Але такий підхід теж не видається правильним. Адже якби людина не мала пристрастей і була би автоматом, що точно виконує інструкції, — вона ніколи б і не порушила заповідь, дану їй Богом! Отже, пристрасті були у Адама ще до того, як він з’їв плід Дерева Пізнання.

Звісно, не можна погодитися і з припущенням, що результатом з’їдання плода Дерева Пізнання були сексуальні стосунки Адама та його дружини, які за цією версією виникли після «гріхопадіння» і є його наслідком. Із самого початку Бог дає людині заповідь «Плодіться та розмножуйтеся», тому народження дітей ніяк не може бути результатом впливу Дерева Пізнання, або, тим більше, гріхом чи наслідком гріха. Крім того, як ми зазначили вище, ще до з’їдання плода з дерева Пізнання сказано – «і приліпиться до своєї дружини і стануть однією плоттю», що розуміється як досвід сексуальних стосунків і народження дитини.

Отже, сам факт отримання заповіді повідомляє нам, що людина вже мала поняття про Добро і Зло; а те, що вона цю заповідь порушила, говорить про наявність у неї пристрастей і прагнень і до того, як вона з’їла плід Дерева Пізнання. Але якщо це так, то в чому ж суть Дерева Пізнання Добра і Зла, і що воно дало людині?

 Смисл категорії даат, «пізнання»

Для розуміння сенсу цієї історії нам потрібно проаналізувати саме слово даат, яке Тора вживає в виразі «Дерево Пізнання Добра і Зла».

Згідно з каббалою, після хохма (початкового цілісного розуміння, як єдиної інтегральної крапки-ідеї) й біна (коли початкова ідея розвивається в детальне знання структури) — стає можливим перехід до даат, «пізнання», особистого внутрішнього зв’язку суб’єкта що пізнає з об’єктом пізнання.

Розуміння на рівні даат є не просто інтелектуальною дією — воно зачіпає самі основи особистості і змінює цю особистість: об’єкт пізнання входить в «інтимний простір» особистості яка пізнає. Плід Дерева Пізнання саме з’їдають, він входить всередину суб’єкта, який пізнає. Так само і даат означає в івриті інтимні стосунки, «І Адам пізнав Хаву дружину свою» (4:1), оскільки це пізнання означає не отримання інформації один про одного, а створення внутрішнього зв’язку.

Саме на такий рівень пізнання по відношенню до Добра і Зла перейшла людина, коли з’їла плід Дерева Пізнання. Воно не давало людині просто інформацію про Добро і Зло, а залучало його в інтимний, глибинний зв’язок з ними, робило їх невід’ємною частиною особистості людини.

Так само людина мала пристрасті та потяги і до того, але вони немов би були відокремлені від її власної особистості. Ці зовнішні потяги приваблювали та захоплювали Адама, але не були частиною його внутрішньої сутності. В оповіданні про Створення такі зовнішні пристрасті і прагнення людини персоніфіковані в Змії, який умовив Дружину й Адама з’їсти плід від Дерева Пізнання.

І справді, хто вмовляє людину зробити той чи інший неправильний вчинок? Перш за все, це наші власні пристрасті. І тому мідраш каже: «Змій — він же єцер га-ра, пристрасть до зла».

Поки Адам, не з’їв плоду, Змій перебував зовні, і людина могла розрізнити, що виходить від Змія, а що зсередини, від неї самої; він міг відокремити свої пристрасті від своєї власної особистості — як сьогодні ми, наприклад, можемо відокремити і дистанціювати свою особистість від інформації, прочитаної в книзі. Після поглинання плода Дерева Пізнання такий поділ стає неможливим, оскільки Добро і Зло з зовнішньої інформації стають невід’ємною частиною людської особистості, частиною її власного «я».

Адам отримав зовсім не інтелектуальне вміння розрізняти між Добром і Злом, а навпаки, відчуття їх нероздільності. Це Дерево не було окремо Деревом Добра або Деревом Зла, але було деревом їх обох. Добро і Зло ростуть на одному дереві, бо вони мають спільне коріння, і плід цього дерева з’єднує їх в собі, дає пізнання обох якостей в їх цілісності, оскільки без розуміння цього зв’язку Добро і Зло не можуть бути по-справжньому пізнавані.

Отже, Адам придбав розуміння неможливості повністю розкласти світ на біле і чорне, розділити його однозначно на Добро і Зло. А це і є — ні що інше, як дорослішання Першої людини.

У дитинстві для нас «добро і зло в країні чудес, як і всюди, зустрічаються, але тільки там вони живуть на різних берегах»[1]. Для дитини світ чорно-білий, але коли людина дорослішає, то її світ поповнюється сприйняттям проміжних відтінків, безперервною градацією переходів, що з’єднують обидві протилежності.

Отже, спочатку Адам мав уявлення про Добро і Зло на рівні хохма, знав також про механізм їх дії на рівні біна, — але ще не мав особистісного, інтимного досвіду їх переживання. Його знання про Добро і Зло залишалися теоретичними. З’ївши плід, він відчув нерозривний зв’язок своєї особистості з Добром і Злом, увібрав їх у себе — перейшов по відношенню до них на рівень даат.

Звісно, все це необхідно для дорослішання людини, через це Адам просувався і наближався до Бога, реалізуючи мету, для якої він і був створений. Проблема тільки в тому, як, пізнавши зв’язок Добра і Зла, зберегти здатність бачити різницю між ними. І з цією проблемою пов’язана помилка, яку зробив Адам, бо він зірвав плід Дерева Пізнання передчасно, поки той ще не дозрів, — або, що те саме, сам Адам ще не дозрів до пізнання такого рівня.

Бо всякому пізнанню свій час.

[1] В.Висоцький у пісні до «Алиса в країні чудес».

ID 54151369 © Hel080808 | Dreamstime.com
Tags

Залиште ваше зауваження

Back to top button
%d блогерам подобається це: